Війна в Афганістані тривала десять років (1979-1989) та коштувала тамтешнім мешканцям 1,5 мільйона життів, у той час, коли втрати СРСР завдяки використанню сучасної на той момент зброї, авіації та артилерії становили 15 тисяч (офіційно).

Після початку агресії Росії у Криму та на сході України багато українців переосмислили історичні події, зокрема і воєнні дії Радянського Союзу на території інших держав. Проте залишилось чимало тих, хто й досі вірить в правильність рішень та виправдовує їх ідеєю чи необхідністю.

Зараз ми маємо змогу порівняти та усвідомити, що КДБ СРСР скоїв захоплення президентського палацу в Кабулі у 1979 за схожим сценарієм із захопленням ГРУ Росії будівлі Ради міністрів Криму у 2014 році. 

Нажаль, афганська війна, як і будь-яка інша, принесла страждання, горе, зламанні долі як афганському народу, так і радянським воїнам та їх близьким. І вона не була переможною.  Кожен з воїнів-афганців може лише відчувати гордість за власний отриманий досвід, надвані цінності та моменти справньої дружби і побратимства, а також дякувати Богу за збережене життя.

Ми маємо згадувати цю дату – кінець війни, пам’ятати та шанувати пам’ять загиблих. Лише так ми захистимо історичну справедливість. А її потрібно захищати в ім’я майбутніх поколінь, щоб наші діти і внуки чітко розуміли ціну життя, миру, любові. В першу чергу, любові до своєї Вітчизни.

О.Г. Кривоконь